закладки Ялуторовск Бошки марихуана Bruce Banner

Однако, хочу отметить, что наркотики - опасная и вредная вещь, и не рекомендую их употреблять.

Э, ребятки, сегодня вам расскажу как я попал в крипоту, и как я собрал свою жизнь, как пазл из кирпичей. Вобщем, скатился я на закладки, чуваки и чувихи, и решил вжариться в эту гречку, в марихуану, вот так, на полную атом. Знаете, сначала это казалось прухой, но потом сдуться стало крайне сложно, и я понял, что мой пазл разлетелся в клочья.

Я начал свои приключения с закладок, когда один бро пригласил меня потусить на крыше элитного дома. Я был на седьмом небе от обещанного прухи, от возможности испытать настоящий адреналин. Но когда мы вылезли на крышу, меня охватила крипота - я увидел, как десятки полицейских рванулись ко мне и моему приятелю. Они обрушились на нас, как атомная бомба, и я понял, что вот теперь я точно не сдуюсь.

Поехали мы копать свои ямки в укромных местах, где помимо марихуаны можно было достать еще и героин. Мы ползли в ночи, как тени, чтобы не попасть в крипоту еще раз. И вот, последний километр до заветного места, я почувствовал запах возлюбленной гречки. Правда тот запах был немного не такой, но я решил, что все равно это будет моя пруха.

Также, любой наркоман знает, что наркотики - это не только гречка и марихуана. Есть еще такая хрень, как героин. Ну, я никогда не пробовал, но слышал про то, что это та еще пруха. Хотя, вряд ли это поможет кому-то собирать пазл из кирпичей, скорее наоборот.

И вот, ребятки, я сорвался с крыши, крипота разрешилась, и я снова оказался на земле. Мне пришло понимание, что наркотики - это не та пруха, которую я искал.

Так что, парни и девчонки, давайте оставим в стороне все эти закладки и прочую фигню. Пазл из кирпичей можно собирать из разных радостей жизни - дружбы, любви, успехов в работе. Главное - не вжариться, иначе тебе придется сдувать себя с этого дурмана всю оставшуюся жизнь.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...